Wednesday 13 October 2010

У морському поході

Білий світ, крута зелена хвиля.

Середземне море погрожувало тривалим штормом. Малахітові вали з невиснажною послідовністю здіймались угору і звідти падали знеможе-ними гребенями на вічка перископів, які знову і знову виринали з бурунів морськими свічадками. Пінявими стежками ті скочувалися під кіль ракетоносця, в провалля моря.


Ракетоносець іде від його гостинних гли; бин на зюйд, і невтомне перо курсографа креслить майже пряму. Корабельний лаг, що було знудився нерухомістю на рідкому ґрунті, сумлінно лічить морські милі. Усе в русі: і люди, і техніка. Перед нами знову Атлантика, з її айсбергами і штормами, і дуга північного сяйва.

Мені ще не довелося бачити північного сяйва: служба на підводних ракетоносцях тільки розпочалася. Досі я плавав на тральщиках і сторожовиках Чорноморського флоту. Слухачем Академії стажував на підвдних човнах знов-таки на півдні. Мене вразила розповідь про синю сутінь і осоружну тишу Північного полюса, і я вирішив будь-що дістати призначення на підводні човни. При розподілі мені спробували відмовити, оскільки у послужному списку були тільки надводні кораблі. Довелося розповідати державній комісії легенду про мою схильність до підводних човнів. Цю легенду-правду я ще не раз повторював і в штабі флотилії, і контр-адміралові, і тут, на кораблі.

 

Copyright © 2010 Kit-Pes | Blogger Templates by Splashy Templates | Free PSD Design by Amuki